Україна входить у другу половину літа з проблемою, яку не можна вирішити лише новими пусковими установками. Головним дефіцитом стають ракети-перехоплювачі Patriot — боєприпаси, здатні знищувати балістичні ракети, якими Росія дедалі частіше атакує українські міста. У повідомленні з посиланням на Politico йдеться, що європейські запаси також стискаються, а кілька держав не хочуть надто глибоко заходити у власні резерви через невизначеність зі швидким поповненням зі США.
Масштаб потреби видно з оцінки єврокомісара з питань оборони Андрюса Кубілюса. У березні він говорив, що на чотири зимові місяці Україні потрібно близько 700 ракет PAC-2 і PAC-3. Це співмірно з тодішньою річною виробничою спроможністю одного лише сегмента PAC-3 MSE у США. Lockheed Martin повідомила, що у 2025 році поставила 620 таких ракет і домовилася з американським урядом про нарощування потужності приблизно до 2 000 на рік. Але семирічний горизонт цієї програми означає, що майбутній заводський темп не перетворюється на сотні додаткових ракет цієї осені.
Наслідок дефіциту вже видно в небі. Під час великого російського удару по Києву на початку серпня українська ППО не змогла перехопити балістичні ракети. Financial Times повідомляла про критичну нестачу Patriot і наводила слова Володимира Зеленського, що західні поставки ракет-перехоплювачів цього року скоротилися приблизно утричі порівняно з 2025-м. Для крилатих ракет і дронів Україна має ширший набір засобів, але проти сучасної балістики Patriot залишається ключовим інструментом.
Тому Київ намагається отримати не лише нове виробництво, а й ракети, які вже лежать на складах партнерів. На початку липня Україна звернулася майже до 40 країн із проханням тимчасово передати перехоплювачі зі своїх запасів, обіцяючи пізніше замінити їх ракетами з уже укладених контрактів. Це фактично пропозиція поміняти час на гарантію: Україні потрібен боєприпас зараз, а союзник отримує компенсацію тоді, коли виробничі лінії видадуть нову партію.
Для європейських урядів вибір складніший, ніж проста арифметика допомоги. Patriot стоїть на озброєнні Німеччини, Польщі, Іспанії, Греції та інших країн, і кожна ракета зі складу одночасно є частиною національного плану оборони. Після років, коли високотехнологічні перехоплювачі закуповувалися відносно невеликими серіями, війни в Україні та на Близькому Сході показали, що реальна витрата в конфлікті високої інтенсивності вимірюється сотнями.
Німеччина водночас стала одним із головних учасників довгострокового розв'язання проблеми. У квітні Берлін погодив фінансування контракту на кілька сотень ракет Patriot для України, а RTX пов'язує майбутні поставки GEM-T із новими виробничими потужностями у Шробенгаузені. У червні Україна та Німеччина окремо координували прискорення PAC-3 через механізм JUMPSTART. Це створює канал поповнення, але не скасовує необхідності ділитися наявними запасами.
Проміжок між нинішньою витратою й майбутнім виробництвом може стати головною вразливістю осені. Навіть якщо союзники вже оплатили нові партії, оборонний ефект з'являється лише тоді, коли ракета фізично прибуває до бойового підрозділу. Саме тому рішення про склади не можна відкладати до моменту, коли почнуться регулярні зимові удари: передача, логістика й розподіл боєкомплекту також потребують часу.
Тиск зростатиме разом із російськими пусками. Financial Times 11 серпня писала, що Росія виробляє близько 70 балістичних ракет на місяць і лише за попередній місяць випустила 198. Якщо Москва знову зробить енергетику основною зимовою ціллю, питання про європейські склади стане не теоретичним спором про готовність НАТО, а щоденним вибором між резервом на майбутню загрозу і ракетами, які можуть перехопити удар по Україні цієї ночі.