Обіцяне Україні виробництво Patriot має пройти через найскладніший етап — визначення меж американської ліцензії. The Telegraph повідомляє, що в адміністрації Дональда Трампа сперечаються через PAC-3 Ka-Band Active Radar Seeker виробництва Boeing. Саме ця деталь може вирішити, чи отримає Україна справжній повний цикл, чи збиратиме ракети з критичних компонентів, які й надалі надходитимуть зі США.
Трамп пообіцяв право виробляти Patriot 8 липня на зустрічі з Володимиром Зеленським під час саміту НАТО в Анкарі. Тоді президент США не уточнив, які саме елементи будуть охоплені дозволом. AP писала, що ліцензія може бути набагато вужчою за загальну фразу президента: фінальне складання, окремі вузли або сертифікована робота з імпортними комплектами.
Найчутливішим вузлом вважають seeker — активну радіолокаційну головку, яка на фінальній ділянці польоту знаходить і супроводжує ціль. PAC-3 уражає багато загроз прямим кінетичним зіткненням, тому точність наведення має бути надзвичайною. Boeing десятиліттями виробляє ці головки у США, а технологічні деталі їхньої роботи залишаються під жорстким контролем.
За даними The Telegraph, американська сторона побоюється, що повна документація може стати ціллю для російської розвідки. Для ліцензії потрібно буде визначити не тільки завод, а й конкретних людей і субпідрядників із доступом до креслень, програмного забезпечення та виробничих процедур. В умовах війни до звичайного захисту інтелектуальної власності додається ризик кібератак, агентурного проникнення і ракетних ударів.
Саме тому в переговорах з'явився європейський варіант. The Telegraph пише, що перехоплювачі можуть виробляти або збирати в Німеччині чи іншій країні Європи, а не безпосередньо в Україні. AP раніше зазначала, що український завод Patriot став би пріоритетною російською ціллю. Винесення лінії за кордон зменшує цей ризик, але ускладнює структуру ліцензії.
Німеччина вже розширює власне виробництво Patriot, але йдеться насамперед про GEM-T. Контракт 2024 року на до тисячі ракет через COMLOG не означає автоматичного доступу до PAC-3 seeker. Японія має інший досвід: вона виробляє PAC-3 за ліцензією з середини 2000-х і успішно випробувала ракету, зібрану Mitsubishi Heavy Industries, у 2008 році.
Промислові обсяги в США тим часом ростуть. Boeing має семирічний план утричі збільшити випуск seeker, а Lockheed Martin планує підняти річну потужність PAC-3 MSE приблизно до 2 000. Навіть за таких темпів український проєкт не вирішить дефіцит перехоплювачів цього року: оцінка запуску пілотної лінії починається від 18–24 місяців. Найближче рішення Вашингтона покаже, чи стане ліцензія довгостроковою індустріальною незалежністю України, чи контрольованою моделлю складання навколо американських секретів.