Майбутня ліцензія Patriot для України дедалі більше схожа на промисловий проєкт, розподілений між кількома країнами, а не на будівництво одного заводу. The Telegraph повідомляє, що через побоювання щодо безпеки технологій і ризик російських ударів американська сторона розглядає варіант виробництва або складання перехоплювачів у Німеччині чи іншій державі Європи.
Причиною стала найчутливіша частина PAC-3 — Ka-Band Active Radar Seeker виробництва Boeing. Ця головка на фінальній ділянці самостійно виявляє і супроводжує ціль та передає дані системі наведення. Для ракети, що уражає балістичну загрозу прямим зіткненням, seeker є не просто електронним модулем, а одним із ключових носіїв інтелектуальної власності й військового ноу-хау.
Дональд Трамп 8 липня заявив, що Україна отримає право виробляти Patriot. Проте AP наголошувала: ліцензія може мати різний рівень локалізації. З бізнесового погляду це змінює все. Фінальне складання з комплектів потребує одного обсягу капіталу й компетенцій, виробництво двигунів та електроніки — іншого, а передача seeker і програмного забезпечення переводить проєкт у зовсім іншу категорію експортного контролю.
Американські виробники вже інвестують у різке збільшення пропозиції. Boeing оголосив семирічну рамкову угоду про потрійний випуск seeker, понад 200 мільйонів доларів інвестицій у Гантсвіллі та приріст поставок понад 30% за 2025 рік. Lockheed Martin планує підняти річну потужність PAC-3 MSE приблизно до 2 000. Це створює основу для моделі, де критичні американські вузли експортуються, а значна частина інтеграції переноситься ближче до європейського замовника.
Німеччина вже будує власний сегмент Patriot, але в іншій гілці. Контракт COMLOG на суму до 5,1 мільярда євро передбачає до тисячі GEM-T і локалізацію виробництва в Європі. Це програма, що походить від PAC-2, тому її не можна автоматично прирівнювати до доступу до PAC-3 seeker. Водночас у липні США та чотири європейські союзники почали опрацьовувати спеціальний центр обслуговування PAC-3 на континенті.
The Telegraph пише, що перенесення українського виробництва до Європи підтримує Elbridge Colby. Для Вашингтона це може бути компромісом між двома цілями: зробити Україну менш залежною від обмежених запасів готових перехоплювачів і не створювати завод з критичною американською технологією під російськими ракетами. Для європейської оборонної промисловості це водночас шанс отримати нове довгострокове замовлення і посилити власні компетенції.
Швидкого фінансового ефекту не буде. AP наводила оцінку щонайменше 18–24 місяців до пілотної лінії навіть за готових комплектів. Потрібні сертифікація, навчання, захищені інформаційні системи й контрактування десятків або сотень постачальників. Наступне рішення про обсяг ліцензії визначить, чи стане цей проєкт справжньою європейсько-українською виробничою базою, чи залишиться контрольованим складальним маршрутом навколо компонентів Boeing і Lockheed Martin.