Україна має дедалі менше часу, щоб сформувати запас ракет Patriot до холодного сезону. Гроші на нові закупівлі виділяються, виробники обіцяють збільшити темп, а європейські країни створюють нові механізми постачання. Проте головна проблема залишається незмінною: ракети потрібні в пускових раніше, ніж нові виробничі лінії зможуть їх випустити.
У повідомленні з посиланням на Politico йдеться, що дефіцит відчуває вже не лише Україна. Німеччина, Польща, Іспанія та Греція мають власні комплекси Patriot і не хочуть надто швидко зменшувати національні резерви, коли США також відновлюють запаси. Для кожної з цих країн рішення про передачу — це не тільки зовнішня політика, а й готовність власної ППО.
Масштаб потреби пояснює, чому звичайних пакетів допомоги недостатньо. Андрюс Кубілюс оцінював зимову потребу України приблизно у 700 PAC-2 і PAC-3 за чотири місяці. Lockheed Martin у 2025 році поставила 620 PAC-3 MSE. Навіть рекордний заводський результат виявився співмірним із можливою потребою однієї країни на один зимовий сезон.
Компанія планує збільшити річну потужність до приблизно 2 000 PAC-3 MSE, а RTX розгортає додаткове виробництво GEM-T у Німеччині. Німеччина також фінансує контракт на кілька сотень ракет для України. Це означає, що через кілька років ситуація може виглядати значно краще. Але в серпні 2026 року головне джерело швидкого поповнення — не завод майбутнього, а склад, на якому ракета вже лежить.
Тому Україна в липні звернулася майже до 40 партнерів із проханням віддати частину чинних запасів і згодом отримати заміну. Така схема покликана перекрити найнебезпечніший проміжок. Вона також перевіряє союзницьку солідарність у конкретних цифрах: скільки ракет уряд готовий залишити собі, а скільки — відправити туди, де вони можуть бути використані проти російської балістики вже найближчої ночі.
Поспіх має зрозумілу причину. На початку серпня велика російська атака на Київ показала, що дефіцит перетворився на бойову проблему. Українська ППО не перехопила балістичні ракети, а Financial Times повідомляла про різке падіння західних поставок перехоплювачів. Patriot залишається основним засобом України проти таких цілей, тому нестача навіть кількох десятків ракет може змінити результат серії ударів.
Передача зі складів не скасовує довгострокової потреби у великих виробничих лініях. Навпаки, вона працює лише тоді, коли донор бачить надійний шлях повернення свого боєкомплекту. Тому найближчі домовленості мають звести разом два календарі — термінову передачу Україні й чітке поповнення арсеналів партнерів після виходу нових партій із виробництва.
Росія, своєю чергою, нарощує балістичний тиск. Financial Times 11 серпня оцінювала російське виробництво приблизно у 70 балістичних ракет на місяць і писала про 198 пусків за попередній місяць. Якщо ця інтенсивність збережеться, союзникам доведеться ухвалювати рішення швидше, ніж працює звична система закупівель. Наступні тижні покажуть, чи вдасться перетворити майбутні контракти на ракети, які фізично прибудуть в Україну до перших масштабних зимових ударів.